Агентство регіонального розвитку 'Волинь' Агентство регіонального розвитку 'Волинь' Agency for regional development 'Volyn'
ГОЛОВНА СТАТУТ ПРОЕКТИ ЛІНКИ КОНТАКТИ
ENGLISH
ЛУЦЬК ІНВЕСТИЦІЙНИЙ - місто престижу і розвитку
Фірма ІТС
Яке ж воно "обличчя протесту"?

Червень видався спекотним не стільки на погоду, скільки на громадсько-політичні події в регіоні. Перераховувати усі не будемо, однак деякі з них відзначимо.

Так 14 червня в приміщенні Навчально-методичного центру профспілок відбулось ряд заходів присвячених презентації в Луцьку фільму "Обличчя протесту". В рамках цього заходу Волинь відвідали гості з Києва. Це, зокрема, журналіст каналу НБМ та автор фільму Андрій Шевченко, продюсер фільму Ірина Чемерис, журналіст газети "Шлях перемоги" Леся Бондарук. Ініціаторами і організаторами даного заходу виступили журналіст телеканалу Полісся ТV Оксана Лукашук та Молодіжний Націоналістичний Конгрес, при підтримці народних депутатів-членів фракції "Наша Україна" Володимира Бондара та Бориса Загреви. Почалося все з круглого столу в якому взяли участь гості з Києва та усі запрошені. Серед останніх Свідзинський, депутат обласної ради В. Банада, представники громадських організацій регіону та колишні активісти опозиційного руху, тобто Акцій "Україна без Кучми" та Громадського Комітету "За правду!". Темою круглого столу було: Акцій "Україна без Кучми" - за і проти. Присутні згадали події 2000-2001 років, коли опозиційний рух був піку розвитку. Безпосередні учасники акцій 9 березня 2001 року поділилися своїми враженнями. Також учасники круглого столу спробували дати аналіз і оцінку цих подій, можливий їх наслідок для майбутнього, вплив на українсьеке суспільство. Думки були різного плану. Одні стверджували, що вищезгадані події були яскравим моментом в історії України і показали розпочали новий етап становлення українського громадянського суспільства, інші нарікали на владу, треті на керівників опозиції. Але загалом більшість погодилась з думкою, що українське суспільство не "пережило" цих подій, не переосмислило. Через те люди і надалі залишилися в "сплячому" стані. Важко заперечити й думці Андрія Шевченко про те що два опонуючі один одному табори, вулиця і політика, не змогли порозумітися. Вони так і не навчилися слухати один одного, через що страждає весь народ, вся українська спільнота.

Наступним пунктом програми була пресконференція авторів фільму для місцевих журналістів. Як сказав Андрій, метою фільму було показати суспільству ту білу сторінку ще свіжої історії, яку з певних причин знають не всі. Ідеєю фільму було донести до громадськості думку, що є 2 табори, дві категорії людей. Люди дії та люди без дії.

Ввечері відбувся показ фільму "Обличчя протесту". На презентації фільму прийшло чимало людей (так що актовий зал Профспілок був повен), однак в більшості своїй це були люди старшого віку. Молодь, на жаль, попри активні старання організаторів, не зацікавилась даним заходом. А жаль. Адже фільм демонстрував зовсім інший бік протистояння влади і опозиції в Україні. Були показані людські обличчя: старенька жінка, яка втратила останні надії на гідне і спокійне життя; молодого парубка-унсовця, який кинув усе і пішов на барикади, за покликом ідеї; міліціонера, який просто виконував свою роботу... І ще багато таких обличь. В кожного з них свої думки, свої мрії, свої вчинки. Автори фільму спробували на прикладі людських доль розповісти про події 2001 року, які набули широкого розголосу за кордоном, але в Україні були не сприйняті адекватно суспільством.

Після переляду від імені народних депутатів виступили помічники Черниш В. П. і Годлевський С. А., а також автори фільму. Мали змогу висловитись і всі бажаючі.

Після пергляду фільму, скажу особисту думку, мабудь не залишилось ні одного байдужого. Кожного зачіпили переглянута стрічка. Кожного по-свому. Проте цінність і потрібність даної стрічки, хоча автор цих рядків вважає що багато чого було пропущено авторами, полягає в тому, що вона доносить до глядача всю складність ситуації, коли людині треба робити вибір. Фільм намагається передати дух цих подій, показати їх неоднозначність але все ж таки значущість. Адже так хочеться щоб люди вміли висловлювати свої думки, і при тому не на кухні напівпошепки, як це було за "совітів", а голосно, на всю округу. Адже необхідна риса розвинутого, міцного громадянського суспільства це перш за все свобода мати власну думку і свобода відстоювати власну думку, при чому так щоб до неї прислухались. Ми ж здається хочемо будувати демократичне суспільство? Тому мабудь варто вчитися бути вільним, і починати треба з самого себе.

Михайло Шелеп,
студент-політолог.

головна | статут | проекти | лінки | контакти | english

Українська банерна мережа

Якщо у Вас виникли якісь питання, пропозиції, побажання,
звертайтеся до
веб-майстра